ПОДЯ́КА, и, ж.
1. Почуття вдячності за послугу, допомогу, зроблене добро і т. ін.; вияв цього почуття. Я тепер тяжко слабую і навіть з подякою за книжку дуже опізнився (Коцюб., III, 1956, 438); Поранені дивились на нього теплими очима, і в них світилася подяка (Кучер, Чорноморці, 1956, 69); // Слова, які виражають вдячність; спасибі. Полтавці.. прохають мене висловити від них сердечну подяку Вам за дарунок (Коцюб., III, 1956, 122); — Передайте від нас, севастопольців, щиру подяку і привітання вашим батькам і братам та сестрам (Кучер, Чорноморці, 1956, 545); // Офіційна позитивна оцінка чиєї-небудь діяльності, праці і т. ін. За час служби у військовій частині Голубар кілька разів діставав у наказі по частині подяку за зразкову дисципліну й успіхи по службі (Ле, С. Голубар, 1950, 37); [Павло:] Макару Івановичу я виніс подяку в наказі (Корн., II, 1955, 154).
В подя́ку; На подя́ку; На знак подя́ки за що — на знак готовності віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро і т. ін. Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Надгороду дав велику (Л. Укр., І, 1951, 379); Карпо підніс глухому чоловікові чарку.. Глухий кивнув головою на знак подяки (Досв., Вибр., 1959, 417); Склада́ти (скла́сти) подя́ку; рідше Віддава́ти (відда́ти) подя́ку (сло́во подя́ки) — висловлювати почуття вдячності. Молодий хорунжий був творцем пам’ятника, і йому військо устами свойого [свого] підпоручика складало прилюдну подяку (Кобр., Вибр., 1954, 188); О, недаремно йшли вони [бійці] в кривавий дим.. Квітуча, гомінка, склади подяку їм, Радянська Україно! (Рильський, II, 1960, 40); Чоловік, гріючись, віддав пошану священному вогню й подяку (Ю. Янов., V, 1959, 134); Ми, радянські письменники, насамперед, хочемо віддати слово подяки Комуністичній партії, що дала нам змогу рости й розвиватися (Тич., III, 1957, 79).
2. Невизначена, необумовлена плата за яку-небудь послугу. [Хілон:] Учителю, прийми ж мою подяку… (Подає Антеєві гроші, добувши з калитки) (Л. Укр., III, 1952, 419); Бразд втішав людей, говорив, що за все це [покорм тіунів] вони сповна одержать подяку — дань на війні, честь від князя, славу на Русі (Скл., Святослав, 1959, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 763.