ПО́ДІУМ, а, ч.
1. Підвищення навколо арени античного цирку з місцями для почесних гостей (імператора, сенаторів і т. ін.); // Підніжжя імператорської ложі.
2. У скульпторів, художників — підвищене місце для натурщика, натурщиці. До стін прихилені стоять полотна на підрамниках, картони; невеликий подіум — підвищення для натури — завалений великими папками (Перв., З щоденника.., 1956, 133); // Підвищення або підставка для чого-небудь. Обладнання [Полтавського] музею: вітрини, столики, пілони, подіуми, дошки і т. ін. ми вирішили робити такими, щоб вони були витончені й світлі (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 83); Зал ресторану «Золотий лев». Ліворуч шинквас,.. поруч з шинквасом невеличкий подіум, де сидить Марія (Собко, П’єси, 1958, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 749.