ПОЕТИ́ЧНО. Присл. до поети́чний 4, 5. Це було найбезпечніше місце, бо сюда [сюди] ніхто ніколи не заглядав, а до того було ще так красиво, так поетично (Хотк., II, 1966, 78); [Аліна:] Він так поетично про свою роботу говорив.., навіть мені захотілося глянути, як там сині вогники над сталлю горять… (Собко, П’єси, 1958, 266); Поет [В. Мисик] опублікував вірші «1442 кілометри Турксибу», в яких прості числа звучали поетичніше, ніж слова у багатьох його сучасників (Мас., Життя.., 1960, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 766.