ПОЖАДА́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що жада́ний 1. Я знаю, що для п. Якубовського були б більше пожадані повісті з народного життя (Л. Укр., V, 1956, 276); «Визволитель»-цар Не волі вістку пожадану, А гніт новий, нову оману Народу скорбному приніс (Рильський, II, 1956, 136); — Ця дитина, така у бога випрошена, така пожадана, мала перецвісти, як цей серед густого лісу на зрубі квіт! (Кобр., Вибр., 1954, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 767.