ПОЖИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЖИВИ́ТИ, живлю́, жи́виш; мн. пожи́влять; док., перех., рідко. Давати кому-небудь їжу; годувати. * Образно. Хоч за полушку, та поживиш душку (Номис, 1864, № 10471); // Давати що-небудь необхідне, постачати чимсь потрібним для нормальної дії, функціонування; живити. Їх [квіточки] поживляє щоночі роса (Граб., І, 1959, 444).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 774.