ПОЖО́ГА, и, ж., діал. Пожежа. В житті у нас була тривога, По всій землі гула пожога, А він [боєць] казав нам: не журись, ми переможемо колись! (Шпорта, Твої літа, 1950, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 778.