ПОЗАБИ́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позабира́ти. Покої були пустісінькі, всі коштовні оздоби були позабирані (Фр., III, 1950, 168); // позаби́рано, безос. присудк. сл. Скриня розкрита, і не тільки дукачі, а й керсетки, і вишиті сорочки, і полотно — все.. позабирано (Тют., Вир, 1964, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 780.