ПОЗАБРИ́ЗКУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Забризкати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох, у багатьох місцях. Порозхлюпував [горілку], позабризкував усіх, дав збитенщикові п’ять цілкових, поїхав Тимоха дальш [далі] кумедії строїти (Кв.-Осн., II, 1956, 291); Білі стіни будинків нарочито позабризкували чорною й рудою фарбою, щоб вони здавалися ворожим льотчикам руїнами (Кучер, Голод, 1961, 59); // у що. Покривши бризками, забруднити все або багато чого-небудь. Жупани позабризкували в грязь у байраці (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 781.