ПОЗАВМИРА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.
1. Застигнути на місці, припинити будь-які рухи (про всіх або багатьох). Щораз більше з гір сходило ворожого війська, зачали копати рови, стягати гармати.. Люди на полях позавмирали, дивлячись на ту роботу (Кобр., Вибр., 1954, 199); // Заціпеніти від сильних переживань, почуттів.
2. Перестати діяти, рухатися (про все або багато чого-небудь); зупинитися. Броньовики, як величезні чорні домовини, позавмирали в темряві, принишкли (Гончар, III, 1959, 152).
3. заст., рідко. Вмерти, загинути (про живі істоти, квіти і т. ін.). Не можна мішати яйця під квочкою, бо курчата в них позавмирають (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 782.