ПОЗАВІ́ШУВАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позаві́шувати 1. Вікна були позавішувані свитками (Н.-Лев., II, 1956, 54); Простора, з великими вікнами, серпанковими занавісками позавішуваними, хата була прибрана не по-мужичому (Головко, II, 1957, 44).
ПОЗАВІ́ШУВАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позаві́шувати2. Всі стіни позавішувані партацькими малюнками в золотих рамах (Л. Укр., IV, 1954, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 782.