ПОЗАГВИ́НЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Загвинтити все або багато чого-небудь. А Петру тим часом позачиняв віконниці, позагвинчував прогоничі, підпер хвіртку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 784.