ПОЗАГНУ́ЗДУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позагну́здувати. — Тпрукніть, — кажу, — ..може, вони вас послухають; бачите, не позагнуздувані коні (Стор., І, 1957, 108); Позагнуздувані коні все нетерплячіш мотають головами (Гончар, II,1959, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 784.