Слово "позагрібати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЗАГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Загребти, зібрати в одне місце, в купу все або багато чого-небудь. Позагрібати листя в саду.

2. перен., розм. Загарбати, привласнити все або багато чого-небудь. — А-а, танцюють і зараз вони [пани] поза границями. Хіба мало золота позагрібали? (Головко, І, 1957, 255).

3. Гребучи, закопати, засипати, загорнути чим-небудь усе або багато чогось; протилежне повигрібати. Ми паркан назад поставили, сліди позагрібали, в своїй кошарі зробили порядок (Фр., IV, 1950, 19).

позагруза́ти, а́ємо, а́єте, док.

1. Застрягнути, зав’язнути в якій-небудь густій, сипкій масі (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Довго йшли [люди], аж поки побачили татарських коней, що позагрузали в болоті (Гр., Без хліба, 1958, 176); Стоять натовпами.. сиві діди та бабусі, навіть такі вже древні, що аж дивно — як вони по такому снігу доплентались сюди, що не позагрузали (Головко, II, 1957, 336); — А що, будемо пити чи ще й похвалятися? Чи поніміли? А чи язики в медові позагрузали? (Загреб., Диво, 1968, 116).

2. розм. Глибоко зануритися, опуститися кудись, ледве видніючись, визирати звідти (про все або багато чого-небудь). * Образно. Полохкий вогник віддзеркалювався в дідових очах, які глибоко позагрузали на жовтому лиці (Гуц., Скупана.., 1965, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 785.