ПОЗАКВІ́ТЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Заквітчати всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь. Дівчата кинулись до куща, одломили по маленькій гілці червоної калини з зеленим листям і позаквітчували собі голови (Н.-Лев., II, 1956, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 787.