ПОЗАКИПА́ТИ, а́є, док.
1. Нагрівшись, закипіти (про все або багато чого-небудь). Уже всі чавуни позакипали (Сл. Гр.).
2. розм. Перетворитися в згусток (у багатьох місцях) (про кров). [Яків:] Кров на цепу позакипала!.. Що ж це діється?.. (Кроп., II, 1958, 482).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 788.