ПОЗАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Закопати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. — Швидко весь свій рід [сойок] покличу 1 сю жолудь глупу.. Позакопуємо в землю, Щоб і слід затерся! (Фр., XIII, 1954, 327); — Позакопувати! — вказав нагайкою осавул на купу порубаних (Гончар, II, 1959, 93); — Я стовпи позакопував. Натягнете дріт — і готово (Гуц., Скупана.., 1965, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 789.