ПОЗАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Загородити, затулити і т. ін. все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Густе гілля позвішувалось з тинів на улиці й зовсім позакривало хати (Н.-Лев., II, 1956, 28); Паничі захіхікали і, щоб вдержатись, позакривали роти кулаками (Коцюб., І, 1955, 38); Поприбираються, було [дівчата], в сукні, поодягають поверх їх керсетки, хустками позакривають на голові настобурчені «гейші» і.. ходять з кінця в кінець майдану (Вас., І, 1959, 375).
2. Скласти, стулити все або багато чого-небудь, що розкрите, розгорнуте. Мати позакривала віконниці, засвітила каганець та поставила на столі (Тют., Вир, 1964, 387).
◊ Позакрива́ти роти́ — те саме, що Закри́ти ро́та (рот) (усім або багатьом) (див. закрива́ти).
3. перен. Припинити діяльність усіх або багатьох, заборонити все або багато чого-небудь. Позакривати школи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 789.