ПОЗАКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Закутати всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.
2. перен. Щільно оповити, закрити, затягнути, роблячи невидимим усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох (про млу, туман, хмари і т. ін.). Осіння мряка позакутувала все в свій сивий віддих (Коб., II, 1956, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 790.