ПОЗАЛА́ТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позала́тувати; // у знач. прикм. Чумарчина в дірках на йому, картуз аж рудий — виношений такий, — коліна позалатувані, чоботи стоптані… (Тесл., З книги життя, 1949, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 790.