ПОЗАЛИЦЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док. Залицятися якийсь час. Леонід Семенович був радий побалакати з Ватею й позалицятись до неї (Н.-Лев., IV, 1956, 105); Такий серцеїд, як Павло, не міг пропустити нагоди, щоб не позалицятися до молодої жінки (Збан., Переджнив’я, 1955, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 790.