ПОЗАЛИША́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Залишити все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Чимало було.. різних городян, що позалишали далекі свої міста, аби лишень врятувати життя (Довж., І, 1958, 374); Як би він хотів, щоб усі були тут, кого він позалишав на шляху [до перемоги]! (Гончар, III, 1959, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 790.