ПОЗАРИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Заритися (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Позаривались в мул, на дні річок і боліт, жаби (Коп., Як вони.., 1948, 71); Жура хотів посадовити когось з хлопців у кабіну, але ті вже повскакували в кузов і замахали звідти руками: — І не думайте! Ми позариваємось, тут солома є (Мушк., Чорний хліб, 1960, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 795.