ПОЗАСА́ДЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позаса́джувати; // позаса́джувано, безос. присудк. сл. На грядках з яриною старої пані пороблені широкі вулиці й позасаджувано всілякі заграничні квіти (Кобр., Вибр., 1954, 120); — Я не був між вашими, Антоніно Павловно [Павлівно], ..але, на горе моє, коли прилинув, застав самий розрух: тих позасаджувано, тих позасилано на Сибір, тих так розвіяно (Дн. Чайка, Тв., 1960, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 796.