ПОЗАСО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОЗАСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Засунути все або багато чого-небудь. [Мати:] Вбігла [невістка], зараз вихопила у мене рогача з рук: «Дайте, — каже, — мамо, я допоможу вам горшки в піч позасовувать!..» (Кроп., IV, 1959, 152); Зачиняти двері пішов Андрій. Він понакидав усі клямки, позасував усі засови і ще підпер надвірні двері лопатою (Трубл., І, 1955, 89); Похапцем позасувала під хустину розвіяне за роботою волосся (Вільде, Сестри.., 1958, 77); Оксана.. позасовувала усюди двері (Кв.-Осн., II, 1956, 440).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 798.