ПОЗАСТЕ́ЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позасте́лювати. Біла просторна [простора] хата з повбираними стінами, з лавками навкруги, позастелюваними нерозрізаними рушниками, привітно прийняла в себе гостей (Н.-Лев., І, 1956, 145); Столи були вже позастелювані й позаставлювані всячиною (Мак., Вибр., 1954, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 798.