ПОЗАСТИГА́ТИ, а́є, а́ємо, док.
1. Застигнути, захолонути (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).
2. перен. Перестати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Ніщо не могло стримати жеребця, що мчав тепер наниз. Тільки позастигали з дива постаті колгоспників, дивлячись услід (Сміл., Зустрічі, 1936, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 798.