ПОЗАСТИ́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позастила́ти. Позастилані килимами й циновками нари чайхан нависали над ставком під яворами (Ле, Міжгір’я, 1953, 16); // позасти́лано, безос. присудк. сл. Підлогу позастилано ряднинками (Мик., Кадильниця, 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 798.