ПОЗАТІКА́ТИ, а́є, док.
1. Підмокнути (про все або багато чого-небудь). Погано стіжки складені, позатікали (Сл. Гр.).
2. Потрапити, проникнути куди-небудь (скрізь або в багатьох місцях) (про рідину). Розчином змазують поверхню виробу так, щоб він [розчин] позатікав у отвори (Стол.-буд. справа, 1957, 52).
3. Затекти (про руки, ноги). Позатікали руки й ноги.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 799.