ПОЗАЯ́К, спол., заст., жарт. Тому, що; через те, що. Позаяк цікавого не маю що писати, тягтиму далі свою подорож, хоч, може, вона тобі теж не цікава (Коцюб., III, 1956, 140); Якби я вмів писати оповідання, то міг би заробити і в своїй літературі з «Київ. старини», але позаяк не вмію, то мушу вдатись у переклади (Сам., II, 1958, 472); — У вчених людей завжди буває лисина. Ось ти вивчишся, і в тебе буде, позаяк — голові ж робота велика (Тют., Вир, 1964, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 802.