ПОЗАЇЖДЖА́ТИ 1, а́ємо, а́єте і ПОЗАЇ́ЗДИТИ, имо́, ите́, док., неперех. Заїхати куди-небудь (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Позаїжджати у двір; Позаїжджати далеко.
ПОЗАЇЖДЖА́ТИ2, а́ю, а́єш, док., перех. Заїздити, замучити, виснажити їздою всіх або багатьох. А вже мої коні, Коні воронії позаїжджали (Чуб., V, 1874, 1025).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 787.