ПОЗГИНА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Нахилитися, нагнутися (про дерева, рослини). Машини їхали вулицями, обабіч яких позгиналися вишні під вагою ягід (Рад. Укр., 7.VIII 1949, 2).
2. Нахилитися або зіщулитися, скорчитися (про всіх або багатьох). Дітки, Оленка з Андрійком, і собі з печі. Позгинались на лежанці, дивляться… так жалібно дивляться на батька (Тесл., З книги життя, 1949, 28); Ми з мамою сидимо посеред човна, на широкій лаві. Рибалки позгиналися на дні баркаса, про щось тихо перемовляються (Збан., Мор. чайка, 1959, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 808.