ПОЗЕ́МИЙ, а, е, розм. Те саме, що позе́мний 1. Демидів нарисував на таблиці дві лінії поземі і три простовисні, поназначував їх буквами і почав поясняти (Мак., Вибр., 1954, 51); В глибині [ями] працювали.. два робітники, прорубуючи в глинястій стіні простору позему печеру (Фр., VIII, 1952, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 811.