ПОЗИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. Док. до зимува́ти 1. — Нелегкий ми труд на себе взяли, Григорію Савичу, — почав він [підполковник]. — Хочемо за верховне командування вирішити: чи йти нам одразу за Дніпро, чи тут позимувати (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 813.