ПОЗИЦІ́ЙНИЙ, а, е.
1. військ. Який ведеться на довгочасних бойових позиціях. Почалась позиційна війна (Шер., В партиз. загонах, 1947, 55).
2. Стос. до позиції (у 5 знач.). У своїй книзі Петров обгрунтував ряд принципів позиційної гри, які лише через 50 років почали розроблятися шахістами Заходу (Перша книга шахіста, 1952, 7).
3. лінгв. Обумовлений місцем у слові (про звуки мови). Звук а в українській мові (як і російській та ін.) є комбінаторний, або позиційний, варіант фонеми а (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 815.