Слово "позносити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЗНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех.

1. Принести з різних місць в одне, зібрати докупи все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Дід Оникій почав лаштувати старі улики для нових роїв; позносив їх до річки, повимивав чистенько й поставив сушитися на сонці (Н.-Лев., IV, 1956, 201); Привезли [дітей] у місто у великий сірий дім. Позносили дітей всередину, мили гарячою водою, одягали в чисті сорочки (Ю. Янов., І, 1958, 76); Вони вже вирішили позносити сьогодні до бомбосховища всі свої швейні машини, а в одній з квартир організувати громадську пральню для фронту (Кучер, Чорноморці, 1956, 290).

◊ Чорт позно́сив кого — зібралися, зійшлися кудись невчасно, недоречно (про всіх або багатьох). — Я тобі казала: не гукай! — корила його Мар’я.. — А я знав, що їх там чорт позносив… (Мирний, III, 1954, 239).

2. Несучи, спустити, доставити зверху вниз усе або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Тетяна тим часом позносила усе манаття з воза, внесла води, подала учительці вмитися (Коцюб., І, 1955, 310); Лазив [панотець] сьогодні на стрих та й позносив відти до хати всі старі рами (Март., Тв., 1954, 311); — Що за люди — ясно буде потім, а тепер — швидше, хлопці, позносьте всіх під палубу, кладіть у теплі койки і годуйте гарячою їжею (Ю. Янов., II, 1958, 81).

3. Зрушити, зірвати з місця, перемістити, віднести кудись силою свого руху все або багато чого-небудь, усіх або багатьох (про вітер, воду і т. ін.). З’їли паску без Антося, бо не було способу через Буг переправитись: розлився, шумить, порони позносив (Свидн., Люборацькі, 1955, 29); Добре пам’ятаю: мов який вітер позносив нас, малих, із печі (Вас., Вибр., 1954, 79); Вітер рвав пароплав з якоря, розірвав прапор на кормі, позносив з палуби порожні ящики, мотуззя, шматки парусини (Трубл., Лахтак, 1963, 3); // безос. Торік був уродив у нас хліб, та як полили дощі, то позносило з гір половину снопів (Н.-Лев., II, 1956, 405); У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286)

4. Знищити, зламавши, зруйнувавши і т. ін. все або багато чого-небудь. — Уп’ять [знову] велено: позносити насупроти палацу всі хатки, бо за тими кривобокими хатками нема ніякого виду з панських вікон! (Мирний, II, 1954, 97).

5. Підняти, винести нагору все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Позносив [Давид] мішки на поміст до коша ближче й сів на них (Головко, II, 1957. 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 824.