ПОЗО́ВНИК, а, ч. Те саме, що пози́ва́ч. В яких траплялося йому бувати лапах І від позовників чого він не терпів! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 825.