ПО́КАЗ, у, ч. Дія за знач. пока́зувати, показа́ти 1, 3-6. Вона себе почувала, як у театрі або на показі досягнень (Ю. Янов., І, 1954, 87); «Землю» я задумав як твір, що провіщав початок нового життя на селі. Але.. події надзвичайної політичної ваги, що відбулися, коли фільм був уже готовий, перед самим його показом, — зробили мій голос надто кволим і недостатнім (Довж., І, 1958, 23); Показ вступу слід робити так ясно й переконливо, щоб у хористів чи оркестрантів не було ніякого сумніву в тому, мають вони вступити чи ні (Осн.. диригув., 1960, 21); Письменник [І. Франко] неодноразово спиняється на показі політичного безправ’я галицьких селян (Ком. Укр., 8, 1966, 66).
◊ По по́казу кого, чиєму, заст. — за вказівкою, за розпорядженням. Добре заходились По німецькому показу І заговорили Так, що й німець не второпа (Шевч., І, 1963, 332); В одній хвилі все устроєно [на столі] і упорядковано по його показу (Фр., II, 1950, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 9.