ПОКАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Кататися якийсь час. Одного осіннього дня панові заманулося покататися (Мирний, IV, 1955, 174); Сьогодні він запросив Марину покататися по Дніпру на яхті (Дмит., Наречена, 1959, 195); — Ти хочеш покататися в машині? Гаразд, сядеш зі мною (Сміл., Сашко, 1957, 184).
◊ Поката́тися на кому — використати кого-небудь для своєї мети; покомандувати кимсь. На мені покатаєшся, як на їжаку! (Укр.. присл.., 1955, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 17.