Слово "покачатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОКАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Перевертаючись, перевалюватися якийсь час з боку на бік на чому-небудь або в чому-небудь (про людей і тварин). А нехай, здоровий, зробить що Чіпка, — нехай з’їсть лишній шматок хліба, чи покачається в калюжі… (Мирний, І, 1949, 146); — Тут треба коні попасти, та й самі покачаємось в траві (Свидн., Люборацькі, 1955, 208); — Тільки ви он штани пригасіть, штани на вас тліють. .. — Ляж та покачайсь! (Гончар, II, 1959, 236); Свині вимиються чисто, Покачаються в піску (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 77); // розм. Відпочиваючи, полежати. — Тепер, поки Параска буде.. чай готувати, ми підемо до кабінету, покачаємось трохи і покуримо (Мирний, IV, 1955, 367); — Мамо! годі вам спати! вставайте та в печі розтоплюйте! — крикнула й собі Мотря з полу, — а я трошки покачаюсь! (Н.-Лев., II, 1956, 289).

2. Почати котитися, впавши, звалившись звідки-небудь. Та спереду як турнув [кабан] Вовка головою! То так бідний старигань З гори й покачався… (Руд., Старий вовк, 1958, 12); * Образно. Вони [хатки], побігши з гори вниз, з переляком зупинились над самим стрімким місцем, боячись впасти, покачатись вниз і впірнути в таємничі води Дніпра (Коцюб., III, 1956, 43).

3. рідко. Побігти, кинутися, податися куди-небудь. Текля бігала по подвір’ї, вгледіла і покачалась до його, кричучи: «татко! тат-ко!» (Свидн., Люборацькі, 1955, 9).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 17.