Слово "покаяння" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОКАЯ́ННЯ, я, с.

1. Добровільне визнання своєї провини; каяття з якогось приводу. — Ви в яких справах до воєнкома? — запитала дівчина, поглянувши на другі двері з написом «воєнком» . — Прийшов з покаянням. (Стельмах, II, 1962, 156).

2. церк. Визнання віруючим своїх гріхів перед священиком; сповідь. Як той вітру плач в камінні Поривав мене! мов стогін Грішних душ без покаяння (Л. Укр., IV, 1954, 181); — Помреш без покаяння?спитав попик. — А я й не думаю вмирати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 108).

3. У дореволюційній Росії — церковне покарання, яке полягало у примусовій і підконтрольній молитві.

$ Відпусти́ти на покая́ння ду́шу чию — залишити когось у спокої.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 18.