ПОКЛА́ДЛИВИЙ, а, е. Який не любить сперечатися; який легко пристосовується до інших; поступливий, лагідний. Я буду слугою покладливим. Платні ніякої не жадаю (Фр., III, 1950, 163); Юрій відповідає терпляче— покладливий він чоловік! (Рад. Укр., 25.VIII 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 28.