ПОКОЗА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Стати козаком (у 1, 2 знач.). Повстанці нарешті зрозуміли, що їх не приймають [до реєстрів]. Мрія покозачитися розвіювалась (Панч, Гомон. Україна, 1954, 391); Щоб покозачитись, кажуть, буцім потрібно було лише проказати Оченаш, перехреститись і випити коряк горілки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 34.