ПОКОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, док.
1. Командувати якийсь час. Він тоді з жалем подумав: «Над такою жінкою дідька лисого покомандуєш…» (Стельмах, II, 1962, 153).
2. розм. Те саме, що скома́ндувати. — Давайте грати в чого! — покомандувала Ватя, — в сусіда або в квітник. Чого ми будемо дурно сидіти?! (Н.-Лев., IV, 1956, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 36.