ПОКРА́ЖА, і, ж.
1. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; крадіж, злодійство. Ніхто там покражі й не помітив, на кухні в гетьмана Однокрила, бо нікому ж там той цвілий буханець не був потрібен (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 270).
2. Украдені речі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 41.