ПОКРАСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Красуватися якийсь час. [Принцеса:] Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила,.. чекаючи просвітлої години. Тепера час — пора покрасуватись (Л Укр., II, 1951, 211); — Моїм малятам так хотілося покрасуватися на балі! (Смолич, II, 1958, 74); — Наїдуть [запорожці], покрасуються тут, погуляють; дивись — половина бурси і вродиться за порогами (П. Куліш, Вибр., 1969, 77); Кивнувши слугам, Знову взявся [обозний] до переодягання, щоб покрасуватись бодай перед чумацтвом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 24); Покрасувавшись в селі, він скинув мундир, одягнув свої штанці до колін (Гжицький, У світ.., 1960, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 42.