ПОКРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покра́яти. На лісках, на стільницях, на садових столах сушились покраяні на кружальця яблука (Вільде, Сестри.., 1958, 371); На низенькому столі.. лежали скибки покраяного господарем хліба (Іщук, Вербівчани, 1961, 15); Хоч погано покраяний, та міцно зшитий (Укр.. присл.., 1955, 285); Смужками вузенькими, латками перистими покраяний лан селянський (Вол., Самоцвіти, 1952, 10); На всі сторони розлягалося покраяне неглибокими видолинками передосіннє поле (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 10); Полум’я освітило покраяні зморшками матроські обличчя (Кучер, Голод, 1961, 122).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 43.