ПОКРЕ́КТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покре́ктувати і звуки, утворювані цією дією. Хома, звичайно, ще зоддалік впізнав Антоновича і з характерного чвакання його чобіт, із того глухого покректування, з яким Антонович повільно спускався з горба (Гончар, III, 1959, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 43.