ПОКРЕ́МСАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до покре́мса́ти. Пізніше його, наскрізь покремсаного осколками, поховали в центрі села у братській могилі (Гончар, Новели, 1954, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 43.