ПОКРЕ́МСА́ТИ, е́мса́ю, е́мса́єш, док., перех., розм. Грубо, нерівно порізати, розідрати, пошматувати. Шубку варто було всуціль покремсати!.. (Смолич, Дитинство, 1937, 114); — Навалився на нашу ділянку цілий полк моторизованої піхоти, танки, міномети. Всю землю залізом і вогнем покремсали (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 43.