ПОКРИВИ́ТИСЯ, ривлю́ся, ри́вишся; мн. покри́вляться; док.
1. Стати кривим; зігнутися, викривитися. Од суму уся моя постать, Мов лук, покривилась, Од туги мій стан ізігнувся (Крим., Вибр., 1965, 278); // Змінитися, перекоситися від болю, плачу або якихось почуттів (про обличчя, рот, губи). Підкралось темне страхіття — застукало… Кожного рвонуло за серце, покривились болісно обличчя (Вас., II, 1959, 35); Вона бачить, що все обличчя Насті зрошене слізьми, що її вуста зблякли і покривилися від плачу (Речм., Весн. грози, 1961, 108); // Схилитися набік; покоситися. Що то за .. хатиночка стоїть, як вона у землю увійшла й покривилася (Вовчок, І, 1955, 288); Двері покривилися, не пристають щільно (Мирний, IV, 1955, 249).
2. Зробити гримасу від болю або виражаючи незадоволення, презирство і т. ін. Інший давно б уже зваливсь із ніг, а Кирило Тур видержав усі чотири киї, не покривившись (П. Куліш, Вибр., 1969, 146); З’ясувавши, в чім річ, Килигей презирливо покривився (Гончар, II, 1959, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 47.